18 серпня 2023
До 120-річчя від дня народження блаженнішого отця-редемпториста Зенона Ковалика підготовлено документальну онлайн виставку: «Якщо буде така Божа воля, то я радо прийму й смерть, але як проповідник не буду ніколи кривити душею».
Народився о. Зеновій Ковалик 29 серпня 1903 року в селі Івачів Горішній Тернопільського повіту в селянській родині Григорія та Михайлини Коваликів.
Після закінчення школи Зенон навчався в Тернопільській учительській гімназії, а опісля працював учителем молодших класів у сільській школі Івачева Горішнього. З дитинства Зенон мріяв стати священиком, читав багато релігійної літератури, немовби готувався до майбутньої душпастирської діяльності, прагнув пізнати правду, Бога, жити цим і допомагати ближнім.
28 серпня 1926 року склав монаші обіти в Чині Найсвятішого Ізбавителя. Філософські й богословські студії відбував у Бельгії.
09 серпня 1932 року прийняв священичий сан з рук митрополита Шептицького.
04 вересня 1932 року відслужив першу Св. Літургію у своєму рідному селі. На пам'ятному образкові написав такі слова: "О Ісусе, прийми мене зі св. Жертвою Твого св. Тіла й Крови. Прийми її за св. Церков, за моє Згромадження та мою Вітчизну".
Після свячень отець Ковалик їде працювати на Волинь. Молодий священик був радістю для своїх побратимів – повний енергії, надзвичайно веселої вдачі, з гарним голосом і доброю вимовою.
Перед радянською окупацією в 1939 році отець Зенон Ковалик переїхав до Львова, де замешкав у монастирі Редемптористів на вулиці Зибликевича (Івана Франка), виконуючи обов'язки економа монастиря.
Під час першої радянської окупації кожної неділі в якійсь із церков або у Львові, або на передмісті, відважний священик звіщав Слово Боже. Люди горнулися до нього, адже о. Зенон давав їм велику духовну підтримку та такий потрібний їм Божий мир.
Вночі з 20 на 21 грудня 1940 року до монастиря прийшли агенти НКВД, щоб заарештувати його за проповіді, які саме в ті дні він виголошував у церкві при монастирі на вул. Зибликевича під час дев'ятниці на честь Непорочного Зачаття. Полишаючи співбратів, о. Зеновій зі сльозами на очах попросив у свого настоятеля о. Де Вохта про останнє благословення й розгрішення і сміливо ступив на шлях мучеництва, який приготував для нього Господь.
Незважаючи на смертельну небезпеку, він безстрашно виконував свій душпастирський обов’язок – закликав парафіян до вірності Богові, й навіть у тюрмі не припиняв апостольського служіння.
У 1941 році внаслідок жорстоких тортур (його розіп’яли на стіні у в’язниці) загинув як мученик за віру.
27 червня 2001 року о. Зенон Ковалик був беатифікований Вселенським Архієреєм Папою Іваном Павлом ІІ.
