3 лютого 2025
«...Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь табез нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому красшу долю».
Іван Пулюй
Серед сузір’я українських велетнів науки сліпучою зорею сяє постать Івана Павловича Пулюя - знаменитого фізика, винахідника, електротехніка, громадського діяча, письменника, філософа, перекладача Святого Письма.
Іван Пулюй жив переважно за межами України, але помислами й добрими справами він залишився серед свого народу, підносив його велич. Праці та відкриття, залишені ним, вписані в історію світової науки.
Учений зробив значний внесок у розвиток молекулярної фізики, газорозрядних явищ, заклав підвалини майбутньої фізики електронів, електротехніки, електроенергетики та відкриття Х -променів.
Народився український вчений Іван Пулюй 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів Скалатського повіту, сучасного Чортківського району Тернопільської області в релігійній греко - католицькій родині Павла Пулюя і Ксенії (Бурштинської).
Батько Івана - Павло Пулюй був освіченою людиною. Впродовж 1861-1865 років був бургомістром містечка Гримайлова.
Початкову школу Іван Пулюй закінчив у рідному Гримайлові й вступив до Тернопільської класичної гімназії, де разом із братами Олександром та Володимиром Барвінськими став співзасновником та активним діячем таємного товариства української молоді «Громада», члени якої посвятили себе «до ревної і невсипучої праці для народу».
У 1869 році закінчив теологічний факультет Віденського університету, а в 1872 році закінчив філософський факультет цього ж університету.
У 1876 році захистив докторську дисертацію та здобув ступінь доктора філософії Страсбурзького університету та повернувся до Відня.
У 1882 році Іван Пулюй обіймав посади технічного директора електротехнічного бюро у Відні та головного експерта з електроніки в Чехії та Моравії. Пулюй – фундатор електротехнічного товариства у Відні і Празі.
У 1884 році вчений очолив кафедру фізики Німецької вищої технічної школи в Празі (зараз – Чеський технічний університет), яку він у 1903 році перетворив у першу в Європі кафедру фізики й електротехніки. Цією кафедрою Пулюй керував протягом тридцяти двох років. А в 1888 - 1889 роках був ректором цього вищого навчального закладу. В 1902 році створено кафедру електротехніки, яку він очолив до 1916 року.
Вже від 1869 року Іван Пулюй вражав сучасників науковими відкриттями, а у сфері світла став першовідкривачем. Адже саме він першим звернув увагу на так звані «катодні промені» – електронні пучки світла, які поклали початок новій галузі науки – електротехніці.
Вивчаючи явища в трубках, він вперше зумів описати видимі катодні промені. Протягом 1880 -1882 років Іван Пулюй опублікував низку статей про це, докладно описавши власне відкриття. Наочним підтвердженням зроблених українським фізиком висновків став винахід ним газоразрядного пристрою, що отримав назву "лампа Пулюя".
Цілком очевидно, що виготовлена в 1881 році "лампа Пулюя" була справжнісіньким прообразом майбутнього рентгенівського апарату. Винахід завоював срібну медаль на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі.
Знаменитий фізик стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства - відкриття Х - променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням.
Саме під час роботи в Празі Іван Пулюй провів фундаментальні дослідження щодо природи та властивостей Х-променів, які з часом почали іменуватися рентгенівськими. Перша стаття дослідника про походження цих променів та їхню фотографічну дію була подана 13 лютого 1896 року в «Доповідях Віденської академії наук».
Він автор близько 50 наукових і науково - популярних праць із фізики та електротехніки українською, німецькою та англійською мовами.
Перебуваючи далеко від Батьківщини, Іван Пулюй ніколи не забував рідної України, вболівавав за долю рідного народу, був палким поборником його незалежності. Разом з Іваном Горбачевським та іншими українськими патріотам, вчений став душею «Української Академічної громади», що об’єднувала українців – студентів, котрі навчалися і працювали в Празі.
Одним з улюблених занять Івана Пулюя був переклад релігійних праць із стародавніх мов.
Чудово володіючи п’ятнадцятьма іноземними мовами, він разом з відомим істориком, письменником, етнографом, перекладачем Пантелеймоном Кулішем та широко знаним письменником Іваном Нечуй - Левицьким зробив перший переклад українською мовою Нового та Старого Завіту. Бібіля побачила світ в 1880 та 1912 роках у Відні.
Помер видатний вчений, фізик та громадсько - культурний дiяч Iван Пулюй 31 сiчня 1918 року у Празi, де i похований.
Він був дійсним і почесним членом Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, належав до когорти вчених світової слави, що формували світ двадцятого століття.
Ім’я Івана Пулюя носить Тернопільський національний технічний університет. Національною академією наук України встановлена премія імені Пулюя в галузі прикладної фізики. Шанують його в селищі Гримайлові Тернопільської області, де народився вчений. Тут його іменем названа школа, вулиця, площа, організований шкільний музей. Є у цьому населеному пункті й пам’ятник видатному землякові.
В онлайн - виставці представлені біографічні документ: метричні записи про народження Івана Пулюя у 1845 році (з фондів Центрального державного архіву України, м. Львів); метричні записи про смерть батьків вченого - Ксенії Пулюй (19 лютого 1882 року) та Павла Пулюя (17 квітня 1893 року) в місті Гримайлів Скалатського повіту, сучасного Чортківського району Тернопільської області (з фондів Державного архіву Тернопільської області) та світлини І. Пулюя і його родини та пам’ятника батьків на цвинтарі в Гримайлові.
Представлені праці І. Пулюя «Нові і перемінні звізди». Третє доповнене видання. Відень, 1905 р., та дослідження вченого « Апарат до міряння ріжниці фаз межи перемінними протокам і кілька за єго помочю зроблених помірок» опублікована у Записки Наукового Товариства імені Шевченка. Львів, 1894 року, а також праця І. Пулюя «Листи» (упорядник О. Збожна).
Заслуговують на увагу книги О. Збожної, а саме: «Учнівські та студентські «Громади» - школа формування української національної еліти» та Галицькі учнівські «Громади» - школа формування української національної еліти (за листами І. Пулюя); а також праця «Іван Пулюй. Листи» (упорядник О. Збожна).
Експонується праця Ю. Пелюшенка «Гримайлів на Галицькому поділлі. 350 років історії 1600 – 1945» та книга Р. Августина, Ю. Бугая «Повернення із забуття. Невідомі імена видатних фізиків і математиків, вихідців із Тернопільщини – дійсних членів НТШ», яка присвячена 150 - річниці від дня народження видатного українського вченого.
Зібрані на виставці публікації у Тернопільських періодичних виданнях з розповідями про знаменитого краянина, а також спеціальний випуск газети «Русалка Дністрова» до 150 - річчя від дня народження Івана Пулюя. 1995 рік.
Постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1995 року № 237 «Про присвоєння імені Івана Пулюя Тернопільському приладобудівному інституту» та світлини про урочисте відкриття погруддя І. Пулюя в фойє центрального корпусу ТДТУ, 2009 р.
Представлені довідково - бібліографічні покажчики про І. Пулюя, а саме: «Іван Пулюй: життя в ім’я науки та України». Бібліографічний покажчик. Тернопіль, 2010 р., а також «Наукове Товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873 - 1940). Математично – природописно – лікарська секція: дійсні члени». Бібліографічний покажчик. Тернопіль, 2024 р.
