У статті на основі архівних та приватних документів і матеріалів розкрито особливості історії храму святої Великомучениці Параскеви в с. Крогулець.
Ключові слова: Крогулець, храм св. Великомучениці Параскеви, Українська Греко-Католицька Церква, Православна Церква України, Богдан Лепкий.
У сучасній історичній науці малодослідженим є вивчення давнього минулого сіл і міст України. Науковий інтерес для істориків, археологів і краєзнавців становлять пам’ятки культури, архітектури й мистецтва, що знаходяться на території окремих населених пунктів. У цьому контексті заслуговує на об’єктивне та ґрунтовне дослідження висвітлення історії церкви св. Великомучениці Параскеви с. Крогулець Чортківського району Тернопільської області.
На сьогодні точна дата будівництва храму невідома. Більш точну інформацію про існування церкви св. Великомучениці Параскеви в с. Крогулець знаходимо на топографічній карті Фрідріха фон Міга. На ній позначено село «Krogulec» із церквою (на сучаснім місці) та 35-ма дворами, що складали основу села [10]. Розміри церкви св. Великомучениці Параскеви були невеликими, а під час богослужіння вона могла вмістити до 40–50 осіб. З опису 1805 р. дізнаємося: «…церква на фундаментах мурованих, з дерева тертого дубового, під дахом ґонтовим. Дзвіниця – дерев’яна з обшиттям ґонту дубового у доброму стані, оцінено у 3000 флоринів…» [21, арк. 70].
Церква св. Великомучениці Параскеви триярусна, одноверха та розташована в центрі села на вулиці За Церквою. Пам’ятка належить до подільської школи дерев’яної архітектури та датується другою половиною ХVIII ст. У 1986 р. відбулося обстеження церкви св. Великомучениці Параскеви, яку зарахували до пам’яток архітектури республіканського значення (охоронний номер № 1578). Тепер храм є пам’яткою архітектури національного значення (охоронні номери 1578/1, 1578/2) [8, арк. 15]. Вівтарем церква орієнтована на схід. В плані неф і бабинець близькі до квадрата (неф злегка витягнутий в довжину), апсида прямокутна, орієнтована короткою стороною в довжину будови. Всі три зруби однакової висоти, кронштейнами зв’язані до половини висоти. Вертикальною віссю споруди є верх нефа, увінчаний невеликою банею. Апсида перекрита січеним чотиригранним шатром, який схований ззовні під похилим дахом. Бабинець має плоске перекриття, відкривається в неф п’ятигранною аркою-вирізом. Вхід до храму розташований на південному фасаді бабинця [11, с. 63; 22]. До речі, подібна дерев’яна церква (1748 р.) знаходиться в с. Оришківці Чортківського р-ну.
За спогадами Параски Ґермак (1887–1957 рр.) відомо, що стіни церкви були зроблені з дошок. З часом вони висохли і поміж них потрапляло всередину сонячне світло, через це взимку було холодно. Тому, дерев’яні стіни ззовні заліпили глиною і побілити. Щороку, напередодні Великодня, жінки відчищали відпалу глину, заліплювали та білили стіни [13]. Церква була накрита ґонтом, а в 1942 р. греко-католицька громада купила в м. Копичинці велику стодолу, з якої зняли бляху й нею перекрили храм. Роботи виконували майстри В. Кучмій та І. Бурбило [9].
Сучасний зовнішній вигляд храму змінений ремонтами. Так, в 1989 р. місцеві жителі встановили нове перекриття, а дах оббили новою бляхою. Перекривали майстри І. Конвалюк та Бачинський. Ззовні храму майстри зняли зі стін шар глини і побили дранкою, поверхню якої поштукатурили цементом, а всередині стіни розмалювали. У цей же час з північної сторони добудували із цегли маленьку кімнату, як другий вхід для священника. До речі, саме під час перекриття люди шукали напис (цифрами) року будівництва, але виявили «напис буквами», проте їх ніхто не записав [9].
Гаївки навколо церкви (1950-1960-і рр.)
Поруч із церквою на захід від неї знаходиться дерев’яна триярусна дзвіниця (долішній – зруб, а два верхні – каркасної конструкції), покрита шатровим дахом [11, с. 63; 22]. 
Похоронна процесія від церкви (1950-1960-і рр.)
До 1970-х рр. вона знаходилася на південь від церкви, входом на північ, однак, під час розширення дороги і тротуару її переставили на захід від церкви, входом на схід [9]. Зруб дзвіниці також був поліплений глиною і помащений вапном, а після ремонту (1989 р.) його поштукатурили цементом [13]. На дзвіниці при вході є вирізьблений напис: «Р. Б. ҂АШВӠ», що вказує на 1827 р. – рік будівництва. Цікаво, що на кадастровій карті с. Крогулець за 1827 р. церква позначена, але дзвіниця відсутня, що може свідчити про її будівництво [4]. На дзвіниці є великий і три малі дзвони. Відомо, що в 1856 р. великий дзвін купили брати Микола і Тома Білани, і встановили його за пароха о. Михайла Глібовецького, діда письменника Богдана Лепкого. У пам’ять нащадкам на ньому викарбовано напис: «Сей дзвон созданний до села Крогулец за старанієм ієрея Михаіла Гɣбовецького». Пізніше, у 1930 р. дзвін перелляли в м. Калуш у «злярні братів Кульчицьких».
Зі спогадів П. Гермак дізнаємося, що біля храму знаходився цвинтар. На початку ХХ ст. добре було видно сліди від гробів, але нікого там не ховали, оскільки існував нове кладовище [13]. Втім, маємо інформацію, що в 1914 р. мешканець с. Крогулець на прізвище Замосьний з дзвіниці застрелив козака російської царської армії. Козака було поховано «въ оградъ мыстньй церквы съ соблюденіемъ должнъхъ религіозных обрядовъ» (за даними рапорту начальника Гусятинського повіту від 15 січня 1915 р.) [5, арк. 43].
Навколо церкви росли липи, але більшість із них зрізали в 1970-х рр. під час розширення дороги. На початку 2010-х рр. зрізали останню липу, яка росла позаду церкви. Відзначимо, що прицерковне подвір’я і кладовище відділяв невеликий кам’яний мурований виступ, що служив як пліт над центральною дорогою. 
Стоїть Іван Савка (1956 р.н.), а позаду подвіря і церква св.Великомучениці Параскеви
В1970-х рр. під час розширення дороги, «…грейдер збирав верхній шар землі й викопав біля церкви багато людських кісток (ніг і рук)…». Люди, які упорядковували територію навколо храму, «…закопали виявлені кістки й накрили їх верхнім шаром землі із травою чи закопали на новому цвинтарі» [9]. Позаду церкви знаходилося проборство, а на межі була викопана криниця.
Позаду церкви, біля криниці сидять Антін Старенький Барановський та Василь Сеньо(1)
На сьогоднішній день точної інформації про перших парохів громади св. Великомучениці Параскеви у с. Крогулець не збереглося. Достеменно відомо, що на 1792 р. в с. Крогулець Гусятинського деканату Львівської єпархії парохом був о. Петро Дуніковський. Його син Михайло (1773 р. н.) також обрав шлях священника. Відомо, що він (Михайло) вступив до Львівського «Studium Ruthenum» («Студіум рутенум», офіційна назва – «Провізоричний науковий інститут в руській мові») – тимчасової навчальної установи, яка існувала при Львівському університеті в 1787–1809 рр. В інституті навчання проводилося українською мовою, де підготували кандидатів на посади греко-католицьких священників [1, с. 33]. У 1940-х рр. дяк Антон Рудавський виявив у одній із церковних книг перелік настоятелів. Там у хронологічному порядку вказувався час приходу на парафію парохів греко-католицької парафії та їх відходу: о. Комарніцький (1784–1811 рр.), о. Хибиньський (1811–1813 рр.), о. Йоахим Гужинський (1813–1849 рр.) [23, s. 298] та о. Січинський (1849–1850 рр.), о. Михайло Глібовецький (1850–1873 рр.), о. Сильвестр Лепкий (письменник Марко Мурава) (1873–1880 рр.), о. Ізидор Кисілевський (1880–1926 рр.) та о. Нестор Кисілевський (1926–1949 рр., перейшов на православ’я в 1946 р.), а православними священниками були о. Й. Мороко, о. Володимир Герус, о. Михайло Клим, о. Мар’ян Антонов та о. Василь Павлик [2–3].
Відзначимо, що 1 квітня 1954 р. відбувся перепис церковного інвентарю. Так, православній громаді с. Крогулець належало: 1 дзвін (50 кг), 1 кивот з престолом, 3 чаші, 1 «ложка дорога», 2 плащаниці, 3 «воскресіння», 1 антимінс, 7 комплектів фелонів, 3 стихарі, 2 дивани, 4 хідники, 5 дзвінків (малих), 12 хрестів, 1 патериця, 30 ліхтарів, 5 брусів, 2 кадильниці, 18 хоругв, 18 ікон, 5 шаф, 10 богослужбових книг, 2 Євангелія, 3 престоли, 4 софи, 1 павук і лампа, 3 церети, 1 ванна, 1 дзеркало, 1 умивальниця [7, арк. 113–113 зв.]. На сьогодні частина церковних речей із цього списку втрачена або перебуває у приватних колекціях.
22 вересня 1961 р. виконком Копичинської районної ради прийняв рішення № 317«в» про зняття з реєстру релігійної громади с. Крогулець (на той час населення складало 1121 особу). Причинами закриття було те, що з 3 липня 1961 р. через відсутність священника припинилися відправи богослужінь, а віруючі відвідували церкву с. Новий Нижбірок, розташовану в 3-х кілометрах від села. Тому виконком Тернопільської обласної ради 30 вересня 1961 р. підтвердив Рішення № 1005–«в» про зняття з реєстрації православної громади с. Крогулець, а церковне приміщення наказав переобладнати під господарські потреби [6, арк. 29].
У 1976 р. з церкви св. Великомучениці Параскеви зробили музей атеїзму. Більшість речей із дерева, що були всередині споруди викинули на вулицю. Люди церковні речі зібрали і вивезли на цвинтар, де зложили на купу, яка стояла під відкритим небом кілька років, а потім їх спалили. Водночас в приміщенні храму встановили стенди з фотографіями передових колгоспників: доярок, їздових, ланкових та ін. [2–3; 9].
Одночасно відбулося «прибирання» навколо церкви. Так, керівники села зв’язали ланцюгами два «місійні хрести», причепили до машини й відтягнули на цвинтар. Там їх люди закопали і вони стоять донині. До речі, хрести встановили біля церкви ченці-місіонери в честь 950-річчя Хрещення Русі. На них збереглися вирізьблені написи. Так, на першому напис: «҂АЦЛА ҂АЦП» (1931 р. встановлення) та на другому – «ЦПИ ҂АЦЛИ ҂АЦП» (1938 р. встановлення) [2–3; 9].
Пізніше, 27 грудня 1988 р. прийшов дозвіл на відкриття й проведення богослужіння в церкві св. Великомучениці Параскеви. Почувши цю радісну новину, люди відкопали всередині храму, під хорами, закопаний великий дзвін, який встановили на дзвіниці. Його «голос» над селом засвідчив про відновлення життя храму. 11 березня 1989 р. відбулося відкриття церкви св. Великомучениці Параскеви, яка тоді належала до Російської Православної Церкви. Парохом був призначений о. Роман Яворський. Священник і досі проводить богослужіння, а храм тепер належить до Православної Церкви України [2–3; 9].
Таким чином, з’ясовано, що храм св. Великомучениці Параскеви побудований в другій половині XVIII ст., а 1827 р. є датою будівництва дзвіниці. Сучасний стан пам’ятки змінений ремонтами.
Джерела
1. Гринюка Б. Окремі нотатки з історії храму святої Великомучениці Параскеви та греко-католицької громади села Крогулець (XVIII– кінець XX ст.). Українська Греко-Католицька Церква у сучасних процесах розвитку українського суспільства (до 420-ліття укладення Берестейської унії. 70-ліття Львівського «псевдособору» 1946 р.): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Тернопіль, 2016. С. 59–65.
2. Гринюка Б. Релігійне життя в селі Крогулець на Тернопільщині (1946–1989 рр.). Православ’я в Україні: Збірник матеріалів VI Міжнародної наукової конференції присвяченої 1000-літтю духовних зв’язків України з Афоном (1016–2016) та 25-літтю Помісного Собору Української Православної Церкви (1–3 листопада 1991). Київ, 2016. С. 350–358.
3. Державний архів Тернопільської області, ф. 144, оп. 2, спр. 58, 41 арк.
4. Державний архів Тернопільської області, ф. 322, оп. 1, спр. 43, 144 арк.
5. Державний архів Тернопільської області, ф. Р–3240, оп. 1, спр. 12, 151 арк.
6. Державний архів Тернопільської області, ф. Р–3240, оп. 1, спр. 47, 190 арк.
7. Державний архів Тернопільської області, ф. Р–3241, оп. 1, спр. 488, 24 арк.
8. Інтерв’ю з Ольгою Василівною Савкою (від 04. 02. 2016 р.).
10. Карта Фрідріха фон Міга.
11. Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Т. 4. Сумская область; Тернопольская область; Харьковская область; Херсонская область; Хмельницкая область; Черкасская область; Черниговская область; Черновицкая область. Редкол.: Г. Н. Логвин (отв. ред.) и др. Киев, 1986. 375 с.
12. Спогади Антона Рудавського.
13. Спогади Параски Гермак (1887–1957 рр.).
14. Фото Богдана Романович Старенького.
15. Фото Галини Іванівни Білан (Савка).
16. Фото Ганна Григорівна Гродецької.
17. Фото Марії Василівни Ядловської.
18. Фото Марти Онуфріївни Гринюки.
19. Фото Марти Михайлівни Гринюки.
20. Фото Руслани Василівна Федорович (Місяць).
21. Центральний державний історичний архів України м. Львів, ф. 146, оп. 20, спр. 2534, арк. 70.
22. Церква св. Параскеви і дзвіниця, остання третина XVIII ст. / URL: http://www.derev.org.ua/tern/krohulec.htm.
23. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Greco-Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1836. Leopoli, 1836. 386 s.
24. Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» (кінець). Записки Наукового Товариства імени Шевченка. Том CL. Львів, 1929. С. 1–80.
Про автора. Гринюк Богдан - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Комунального закладу Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ»
