Згідно з останніми даними Державного комітету статистики України, нині 21,4 % малюків народжуються поза шлюбом. Чверть століття тому таких дітей було лише 9%. Про історико-демографічні аспекти даної проблеми другої половини ХІХ ст. - першої половини ХХ ст. описано автором на основі аналізу метричних книг с. Гермаківка у контексті східногалицьких реалій тогочасного життя.
У церковних метричних книгах про народження дітей у Східній Галичині була графа: «законного і незаконного ложа», значить проблема була надзвичайно болючою і про неї висловився ще Тарас Шевченко у поемі «Катерина». За шевченкових часів у його рідній Кирилівці було 17 дівчат – покриток, «які в народному розумінні зганьбили себе і свій рід, народивши позашлюбну дитину сільська громада засудила їх, покривши чорною хусткою, це символізувало зміну соціального статусу, бо покритку зрівнювали з жебрачкою» — пише Володимир Мельниченко у статті «Живописна «Катерина» — втілення Шевченкових поетичних дум» [7]. Родичі вигнали Катерину з дому, бо що скажуть люди, залишити дочку при собі означало б потурати розпусті. Ось якими нещадними були слова матері у «Катерині» з цієї нагоди:
Не кажи добрим людям,
Що є в тебе мати.
Проклятий час – годинонька,
Що ти народилась!
Якби знала, до схід сонця
була б утопила …
Здалась тоді б ти гадині,
Тепер – москалеві.
Отже, покриткою в Україні називали дівчину, яка не вберегла своєї честі й народила позашлюбну дитину (байструка). Для прикладу, у с. Гермаківка колишнього Борщівського повіту Тернопільщини позашлюбних дітей називали «бенькартами» з польського, чи німецького, або дітьми «неправого ложа».
Дмитро Колісник який виїхав на початку ХХ століття з села до Канади написав там книгу «Моє село» у якій описав, що покритка у неділю рано мусіла приходити до церкви у хустці (з покритою головою і стояти у святині при дверях у т. зв. бабнику). Заміжні жінки «йшли до церкви у рантусі (рантухом називалося біле полотнище, яким накривала голову заміжні жінка. – Н.М.). Тоді всі приглядалися як то пасує молодій відданиці рантух. І дійсно, виглядало цікаво. Знавши дівчину з дитинства, а тепер вона перший раз в рантусі й виглядала мов червоне яблучко, обвинена біленьким мов сніг рантухом. Вона також була підбадьорена, що нарешті дочекалася рантуха, як символу дівочої чести, яку вона так берегла, щоб не принести сорому собі, своїй дорогій матері та цілій своїй родині. Тому нічого дивного, що вона так раділа тим рантухом, що їй належався на підставі закону Божого і людського» [6,с.104].
На фоні знань про покритку та її статус у селі зазначимо, що у с. Гермаківка у 1870 – 1944 рр. було близько 200 дівчат і жінок, які народили за 70 років 207 позашлюбних дітей. На підтвердження цього, маємо печальну статистику з Метрики про народження. Так у 1870 р. у селі народилося 3 (три) позашлюбних дітей, у 1871 р. - 5 дітей; 1872-2; 1873-5; 1874-6; 1875-6; 1876-3; 1877-7; 1878-6; 1879-1; 1880-2; 1881-8; 1882-6; 1883-9; 1884-4; 1885-4; 1885-2; 1886-2; 1887-7; 1888-3; 1889-3; 1890-5; 1891-4; 1892-5; 1893-2; 1894-4; 1895-0; 1896-1; 1897-5; 1898-2; 1899-4; 1900-1; 1901-0; 1902-2; 1903-3: 1904-3; 1905-1; 1906-4; 1907-1; 1908-1; 1909-2; 1910-5; 1911-2; 1912-3; 1913-2; 1914-5; 1915-3; 1916-5; 1917-4; 1918-6; 1919-1; 1920-1; 1921-1; 1922-0; 1923-4; 1924-7; 1925-5; 1926-2; 1927-1; 1928-2; 1929-1; 1930-1; 1931-0; 1932-1; 1933-0; 1934-2; 1935-0; 1936-2; 1937-1; 1938-0; 1939-2; 1940-2; 1941-1; 1942-2; 1943-1.
З поданої статистики бачимо, що в окремі роки у Гермаківці народжувалось по 8 – 9 позашлюбних дітей. На жаль, Церква на явища народження позашлюбних дітей майже не реагувала, окрім сказаного вище, священники лише констатували те, що сталося, чесно хрестили дітей, або хоронили їх, якщо вони помирали. Чомусь про ці явища Церква не подавала у своїх щорічних звітах до консисторії т.зв. Шематизмах (списках – Н.М.), напевно духовна і державна влада не вимагала цього. Зазначимо, що народження позашлюбних дітей були притаманні не тільки Гермаківці, а й іншим селам Борщівського повіту, ба й усієї Східної Галичини.
За означені роки маємо лише два приклади реагування, записаних у метриці с.Гермаківка про незаконнонароджених. Перший з них, про Івана Ярему, сина Анастасії Михайла Колісника і Тетяни Микити Гусака, народженого 8 жовтня 1875 р. Хресними батьками у неї були Петро Ярема і Євдокія, дружина Теодора Зуляка. З цієї нагоди священник записав у метриці про батька дитини Герасима Яреми: «Сим освідчаю в присутствії господаря Александра Москвінского і Василя Матіїва, що єст отцем сей дитини Герасим Ярема, ми лічно знаєм, що ім'я, призвище од него набутоє, єсть єму питоме, і що он в нашем присутствії, яко отець жадал биті вписаним в метрику, сим посвідчаєм. Олександр Москвінський – научитель, Василь Матіїв господар з Єрмаківки».
Другий метричний запис, присвячений новонародженій Софії Клапущак від 29 липня 1910 р. Матір’ю її була Анна Клапушак, дочка Василя і Анастасії Барзійко, а спричинився до народження дитини парубок Олекса Коваль, син Теодора і Марії.
На нашу думку, явища позашлюбного народження дітей спричиняли не зважаючи на наявність у нашому краї церков, старовинні пережитки язичництва, п’янства і алкоголізму, моральної деградації, неграмотності з інтимного життя, браку шкільної освіти, як супутніх явищ тодішнього життя. З іншого боку, ніколи не доводилося зустрічати у літературі чи в переказах про відповідальність за брутальну поведінку з дівчиною хлопців-парубків. За здійснення сексуального вчинку з дівчиною та народження позашлюбної дитини їх не засуджували, як дівчат не поливали липкою рідиною, не посипали пір’ям і не водили оголеними по селу як у Центральній Україні. Характерно, що Шевченкова Катерина стала покриткою від москаля, а тут дівчата «покривалися» від українських хлопців – селян, що удвічі ганебніше.
Лише у другій половині тридцятих років ХХ століття, коли люди почали горнутися до читальні «Просвіти», такі явища почали щезати. Коли ж зорганізувалася ОУН, молодь почала сприймала високі гасла Українського Націоналіста про українське жіноцтво, у яких йшлося: «Шануй жінок, що мають стати тобі подругами духа ідеї і чину, але гидуй розгнузданими. Цінуй високо материнство, як джерело продовженого життя. З Твоєї родини створи оплот чистоти Нації. Люби і опікуйся дітворою, як майбутнім Нації». Нарешті, якщо член ОУН допускався з дівчиною ганебного вчинку, ним займалася Служба Безпеки Збройного підпілля. У вирі Другої світової війни та після неї «елітні» хлопці, як члени ОУН, погинули і дівчата змушені були виходити заміж за парубків, вихованих в умовах здеградованої совєтської доби.
Духовний Батько Української Греко-католицької церкви Андрей Шептицький гостро картав явища позашлюбних народжень дітей і вимагав від священників покращення катехізації й виховання пастви. Ось як він писав: 
«Мерзенний і небезпечний гріх нечистоти. Молодь тільки тоді здорова, сильна, умовно добре розвинена і спосібна до високих благородних цілей, коли є чиста. Молодь віддана порокам нечистоти, — це молодь слабоумна, слабосильна, без характерів, без волі, це стадо, що один чоловік може батогом розганяти» [8, с.292].
Митрополит закликав до ревного виховання української родини як клітини великого організму ім’я якому – народ і просив берегти український державний організм від недуги аморальної інфекції, побудованої на безбатьківстві.Аморальне родинне життя висмоктує найкращі сили нації. Тільки «святе, чисте, здорове і щасливе родинне життя» може ощасливити людину. Тільки міцна родина може стати «школоюхристиянського і громадського життя» [9. с.280-281].
Митрополит благословляв українську родину, матерів і батьків на виховання потомків на героїв з громадянськими чеснотами жертвенної праці для Батьківщини і мудрості у громадянських справах. Можливо у майбутньому для порятунку українського народу «треба буде і кровавих жертв і що тих жертв буде треба стільки, скільки лише знайдеться готових ту жертву зі себе зробити» [8.с.295]. Цей вислів Великого Митрополита надзвичайно актуальний у наш час.
Джерела
2. ДАТО. - Ф.Р.-3572. - Оп. 2. - Спр. 43. - Арк.1 – 278. // Метрична книга про народження села Гермаківка Борщівського району за 1876 – 1944 роки.
3. Декрет Митрополита Андрея Про четверту Божу заповідь і правила до декрету.-1941-жовт. // Митрополит Андрей Шептицький. Пастирські Послання. 1939 – 1944. Том III.- Львів, 2010.
4. Звернення Митрополита Андрея до духовенства з нагоди відкриття чергового Архієпархіяльного Собору.- 1942-3січ.//Митрополит Андрей Шептицький.Пастирські Послання. 1939 – 1944.Том III.- Львів, 2010.
5. Пастирське послання Митрополита Андрея до духовенства на Великий піст. -1935.- 29- січ. //Митрополит Андрей Шептицький. Пастирські Послання. 1918 – 1939.Том II.- Львів, 2009.
6. Колісник Дмитро. Моє село (оповідання). - Саскатун, Канада.-1950.
7. Мельниченко Володимир. Живописна «Катерина» – втілення Шевченкових поетичних дум. //Слово Просвіти//. – 2024. - 8-14лют.- С.12.
8. Пастирське послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних на Великий піст і Молитва пожертвування себе Богові за грішників.-1936.- 22-лют. //Митрополит Андрей Шептицький.Пастирські Послання. 1918 – 1939.Том II.- Львів, 2009.
9. Пастирське послання Митрополита Андрея на Великдень для читачів часописів.-1943. -21 квіт. Митрополит Андрей Шептицький. Пастирські Послання. 1939 – 1944.Том III.- Львів, 2010.
Про автора. Мизак Нестор - доктор історичних наук, професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
