8 травня 2023
8 травня в Україні, так само як у світі, вшановуємо День пам’яті і перемоги над нацизмом у Другій світовій війни. З 2014 року символом Дня пам’яті є квітка маку. Її графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.
Україна вшановує пам'ять всіх, хто боровся проти нацизму, та всіх жертв війни. Друга світова війна стала наслідком приходу до влади та змови у 1920-1930-х роках антигуманних режимів - нацистського та радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав, свобод та життя людини.
Нині ми в боргу перед синами і дочками України, юність яких жорстоко обірвала війна. Україна вшановує цей день в умовах повномасштабної війни росії проти неї. Ці дати набувають особливого значення в контексті агресії росії та численних воєнних злочинів, які вона скоює в Україні. Низько вклоняємося подвигу тих, хто ціною власного життя зміг врятувати світ від нацистського поневолення 1940-х, й Україну від рашистського - у 2014-2023-их роках.
росія пробує знищити і перекрутити правдиві факти та інтерпретації історії Другої світової війни, що становить серйозну загрозу для нашої національної ідентичності.
Історично доведено, що українці воювали на боці антигітлерівської коаліції, як у складі червоної армії, так й армій західних союзників і Українського руху Опору, Українській повстанській армії, та здійснили значний внесок у Перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати упродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісім мільйонів українців – воїнів та мирних жителів. Ми добре знаємо ціну війни та несвободи, тому сьогодні боремося за мир і свободу, і свою Незалежність.
На онлайн - виставці під назвою «Ні нацизму, ні рашизму» за документами та матеріалами держархіву Тернопільської області, представлені світлини та копії документів, шо розповідають про період окупації міста Тернополя і Тернопільщини нацистськими військами в 1941 – 1944 роках.
"Новий порядок" німецької влади на окупованих східних територіях характеризувався тим, що замість українців, поляків, євреїв, німців з'явилися "арійці" і "неарійці". Арійська раса визначалася як вища раса. Найвищі представники її – райхсдойче, тобто корінні німці Німеччини. Трохи нижче були фольксдойчі – німці, які кілька поколінь жили серед інших народів. Для підкреслення расової вищості були запроваджені виключно для німців крамниці, ресторани, місця у трамваї тощо.
Слов'ян вважали нижчими, неповноцінними, придатними лише для обслуговування німців. "Неарійці" – до яких відносили євреїв і циган, – повинні були бути знищені після того, як нацисти одержать усю можливу користь від їхньої примусової праці, одержуваних від них "контрибуцій", тощо.
Інтересам німецької національної політики відповідало, – за словами генерального губернатора Ганса Франка, – встановлення напружених україно-польських стосунків у губернаторстві. Більш жорсткішим у висловлюваннях про міжнаціональні відносини був райхскомісар Еріх Кох. "Хочу, – стверджував він, – щоби поляк при зустрічі вбивав українця, і, навпаки, щоб українець вбивав поляка. Якщо по дорозі уб’ють жида, буде те, що я хочу".
Восени 1941 року розпочалося масове вивезення молоді до Німеччини для примусової праці на фабриках, заводах і в сільському господарстві. Відомо, що з Тернопільщини було вивезено 5017 чоловіків і 2003 жінки.
Окупувавши територію Тернопільської області, нацисти почали руйнувати культурно – освітні установи, навчальні заклади, грабували і вивозили їх майно та коштовності. Було зруйновано 211 культурно – освітніх установ області. Цілком знищено обласну бібліотеку та 42 бібліотечні приміщення в районах області. У Тернополі було зруйновано драматичний театр, єврейський театр, обласну філармонію, хорову капелу, будинок народної творчості. Майно, музичні інструменти, костюми, декорації пограбовано і вивезено до Німеччини. Така доля спіткала і Тернопільський краєзнавчий музей.
Нацистські окупанти руйнували і грабували майно культових споруд. Серед них пам’ятки старовинної культури та архітектури - Хрестовоздвиженська церква XVI ст, Домініканський костел XVIII ст., будинок синагоги XVII ст.
За час окупації міста німці вивезли обладнання 29 промислових підприємств. Тільки в Тернополі зруйнували тютюнову фабрику, м’ясокомбінат, меблеву фабрику, фабрику музичних інструментів, пивзавод, млин. Так, місто Тернопіль після бойових дій березня-квітня 1944 року виглядало майже суцільною руїною. Вибухами бомб і снарядів було знищено близько 80% будівель.
Пам’ять та вшанування подвигу ветеранів, які боролися з нацизмом і перемогли його, є моральним обов’язком українців. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна – остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села.
Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з підступним агресором. Сьогодні це путінська росія, яка прагне знищити нашу Незалежність і територіальну цілість, підірвати міжнародну систему безпеки та загрожувати миру у світі.
Ця боротьба триває щоденно вже вісім років – і ми не маємо права програти, бо для нас це війна за свободу, існування держави, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти агресивного сусіда-злочинця.
У 1939–1945 нашим ворогом були нацисти, а сьогодні - це рашисти.
Вистояли - Переможемо!
