21 вересня 2026
Вшановуючи 60-річчя від дня народження Івана Гавдиди – українського громадського діяча, чия любов до України та прагнення бачити її вільною й сильною стали справою всього його життя, держархів презентує документальну виставку «Життя перерваний політ».
Іван Михайлович Гавдида народився 20 вересня 1966 року у селі Саранчуки Бережанського району, сучасного Тернопільського району Тернопільської області.
Після закінчення місцевої середньої школи у 1983 році він вступив на природничий факультет Тернопільського державного педагогічного інституту. У 1985-87 роках служив у лавах Збройних Сил. Під час навчання в інституті І. Гавдида розпочав активну громадську діяльність. Зокрема, брав участь у акціях студентської непокори у 1990-91-х роках, був одним із засновників Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Тернопільського товариства "Вертеп" (1988 р.).
Коли у 1990 році Іван Гавдида закінчив педінститут, то отримав посаду вчителя географії в сусідньому селі Боків, у восьмирічній школі. А вже у 1991 році він працює також вчителем географії у рідній школі.
Він був надзвичайно компетентним педагогом, мав педагогічний такт. Його любили всі учні, він якимось невидимим магнітом притягував їх до себе. Учні за ним ходили юрбою, адже він завжди зацікавлював їх походами, вечорами. Також обіймав посаду класного керівника.
Напередодні грудневого референдуму у 1991 році, Іван Гавдида разом із агітаційною групою від Бережанського району, яка складалась переважно із мешканців Саранчуків, їздив на Дніпропетровщину.
Іван Гавдида був депутатом Бережанської районної ради першого демократичного скликання від Саранчуківського виборчого округу. У 1991 році вступив до Демократичної партії України, був учасником установчих зборів ДемПУ в місті Теребовлі Тернопільської області.
Член Пласту з 1990 року. Перший станичний станиці Бережани та організатор підготовчого куреня УПЮ ім. Дмитра Мирона-Орлика. У 1992 році І. Гавдида був у числі співзасновників Пластового Куреня «Вовча Ліга». З 1992 року – Курінний «Вовчої Ліги», з 1997 року – Голова Ради Честі Пластового Куреня «Вовча Ліга», з 1997 року – голова Станичної Ради станиці Тернопіль. Багаторічний комендант пластових таборів та вишколів.
У 1995 році вступив у ряди Конгресу Українських Націоналістів, а згодом очолив Тернопільську обласну організацію КУН-у, яка під час його керування стала найпотужнішою в Україні. Був членом Центрального Проводу КУН-у.
Одночасно І. Гавдида був членом Головного Проводу ОУН. На Х Великому Зборі ОУН, у 2000 році, обраний заступником Голови Проводу ОУН. У Проводі відповідав спочатку за Молодіжний Сектор, а потім за вишкільну роботу.
Ініціатор створення і лідер Координаційної Ради Державницьких Організацій в Україні.
2002 року обраний депутатом Тернопільської обласної Ради по Бережанському виборчому окрузі. Обіймав посаду керівника фракції «Наша Україна» в обласній Раді, був членом її Президії.
В 1998 році Іван став одним із ініціаторів створення Молодіжного Конгресу Українських Націоналістів. Він став для молодих націоналістів «хрещеним батьком». Фактично не було ані одного молодіжного таборування біля славнозвісної гори Лисоня, де б Іван не побував.
Автор багатьох статей та публікацій, котрі вирізнялися свіжістю думок та гостротою, він був одним із редакторів «Бюлетеня Проводу ОУН», лектором Міжнародного Республіканського Інституту. Учасник і організатор багатьох патріотичних заходів в різних регіонах України.
Від 2002 року І. Гавдида був заступником голови Тернопільської обласної організації Українського Народного Руху (з 2003 року – Української Народної Партії).
У 2001 році він обраний Директором Центру Національного Відродження імені Степана Бандери в Києві.
30 серпня 2003 року Іван Гавдида трагічно загинув у місті Києві.
Похований 3 вересня 2003 року в рідному селі Саранчуки.
Життєвий шлях Івана Гавдиди – це зразок безкомпромісної відданості Україні. Ще з юних років він свідомо обрав боротьбу за її незалежність, глибоко вірячи, що сильна держава починається з виховання свідомої та патріотичної молоді. Він переконував: майбутнє творять ті, хто діє, а не лише говорить. Справа діяча живе й досі – у назвах патріотичних таборів та реалізованих ініціативах. Сьогодні, коли українці знову виборюють власну свободу та гідність, його ідеї слугують надійним дороговказом для нового покоління.
