Упродовж останніх років проводяться наукові дослідження, присвячених історії українського національно-визвольного руху. Вводяться у науковій обіг нові документи, висуваються наукові гіпотези, дискуються історично-політичні питання…
Проте, питання ролі ОУН у розв’язанні українського питання як важливого чинника українського національно-визвольного руху потребує подальшого вивчення, осмислення та узагальнення.
Учасників руху ідентифікували за прізвищем лідера («петлюрівці», «бандерівці», «мельниківці»), хоча кожен з них мав своє ім’я та прізвище, мотив боротьби і не завжди можемо достеменно стверджувати чи належав формально до якогось політичного руху чи партії, але за донесенням польської поліції був членом УВО або ОУН.
Молоді хлопці і дівчата вірили, що саме вони зможуть змінити хід історії. Їхні прагнення співпали з потребами тогочасного суспільства – створення Української самостійної соборної держави. І словом (листівки, мітинги, пресові видання, література), і чином (підпал скирт, військових казарм, руйнування телефонних ліній тощо) визначалась як протидія польським дискримінаційним заходах (окупація, пацифікація, полонізація тощо). Багато фактів з тих історичних часів задокументовано у польських окупаційних структурах, але вже у контексті протидії організованому руху українських націоналістів.
Інформації, донесення повітових староств, поліцейських органів та слідчого управління про діяльність ОУН на території воєводства зберігаються у справах фондах ф.231 «Тернопільське воєводське управління».
Накази, розпорядження команд польської поліції з протидії українському національно-визвольному руху, матеріали спостережень за діяльністю УВО та ОУН, огляди і звіти про політичний стан руху зберігаються фондах воєводської і повітових команд поліції. Особливу історичну цінність мають негативи фотографій і облікові картки на осіб, заарештованих за звинуваченням у приналежності до УВО, що датуються початком 1930-х рр., опису 2 фонду 283 «Чортківська повітова команда державної поліції, м.Чортків Тернопільського воєводства».
Вагомим джерелом для видання стала архівна справа фонду 284 «Бучацька повітова команда державної поліції, м.Бучач Тернопільського воєводства» з реєстраційними картками на членів ОУН, з крайніми датами 1928 - 19 листопада 1937 р.
Вважаємо, що історія українського національно-визвольного руху - це не лише біографії керівників руху, але і кожного провідника визвольних ідей на локальному рівні. У нашому виданню, звертаємо увагу на незнаних і невідомих громадськості осіб, які на локальному рівні були борцями за національні права українців у міжвоєнний період, з часом заархівовані та зберігаються у наших фондах.
Персоніфікуючи особовий склад УВО в історико-архівознавчому контексті: встановлюємо імена, псевдоніми, посади членів УВО, деталізуємо роки життя, родинне походження, військовий досвід, участь у бойових чи організаційних діях, подаємо документальне підтвердження на архівні справи.
Дослідження історико-архівознавчої спадщини про членів УВО як борців за Незалежність України у ХХ ст. дозволяє оминути абстрактність і показати реальних борців та їхній внесок. Персоніфіковані історії допоможуть сьогоднішньому поколінню краще зрозуміти минуле, особливо в умовах Великої війни за українську самобутність та відновити історичну пам'ять про боротьбу за право бути окремою нацією від УВО та ОУН до сучасних Збройних сил України.
Полянський Федір, кандидат історичних наук, директордержархіву
