3 вересня 2026
У статі краєзнавця Анатолія Лукащука «Начальник штабу УПА‑«Південь» Василь Процюк "Кропива": архівні свідчення» архівні документи постають як головний інструмент відтворення правдивої історії визвольної боротьби. Під час роботи над книгами «Бандерівська скриня» та «Жіноча справа» автором було виявлено значний масив матеріалів — спогадів, свідчень та документів, які не увійшли до попередніх видань, але відкривають нові грані життя Василя Процюка («Кропиви») та його побратимів.
Особливу увагу приділено подіям у селі Кордишів, де архівні джерела розкривають долі людей, що були поруч із командиром у його останні дні. Їхня жертовність і вчинки оживають завдяки документам, які зберегли пам’ять про український національно-визвольний рух на Шумщині.
Стаття показує, що архівні свідчення — це не лише історичні факти, а жива пам’ять, яка дозволяє сучасникам побачити невідомі сторінки минулого та віддати належну шану учасникам боротьби.
