ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Державний архів Тернопільської області вітає все українство з Днем Української Державності! Це нове свято, яке відзначається згідно з Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423/2021 щорічно 28 липня,  та має на меті  утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, спираючись на історію української державності, вшановуючи пам’ять та засвідчуючи повагу до діяльності видатних представників національної еліти, а також борців за державність та незалежність України. З нагоди цього свята держархівом області підготовлено виставку «Від Хрещення до сучасності: історія української державності через призму біографій визначних діячів». На виставці представлено матеріали про видатних осіб, чиє життя та діяльність тісно пов’язані з Тернопіллям, зокрема про теребовлянського князя Василька, Байду Вишневецького, Северина Наливайка. ХХ століття відкрило ряд особистостей, які залишили помітний слід в історії нашого краю. Серед них – Тимотей Старух, Павло Шандрук та Никифор Гірняк, діячі Західноукраїнської народної республіки, військовики Української Галицької Армії, Українські Січові Стрільці, адвокати, правники. Боротьба за українську державність тривала постійно, за неї боролись і працювали над підкресленням української ідентичності Ярослав Стецько та Слава Стецько, Катерина Зарицька та Ольга Горошко, Клим Савур, Омелян Полевий та Осип Дяків-Горновий. Українську науку в світі презентували Володимр Гнатюк, Станіслав Дністрянський, Степан Рудницький, Іван Тесля. Щирі молитви за долю рідної землі складав патріярх Йосиф Сліпий. Сьогодні, в час такої жорстокої війни, на шостому її місяці, після восьми років війни на Донбасі, ми відзначаємо нове свято. Бо українців не зламати. Адже про всіх можна сказати словами Слави Стецько : «Чинником, який обʼєднуватиме усіх нас, стане любов до України!»

Бій під Крутами став символом героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежність України. Військові події січня 1918 року, як пише у своїй книзі «Роздуми на схилку життя» Левко Лукасевич, стали початком російсько-української війни, яка тривала до 1924 року. На жаль, сьогодні  на 104 році вшанування пам’яті Героїв Крут, війна продовжуються. Відзначимо, що не менше як двоє учасників бою під Крутами мали «тернопільське коріння» Лизогуб Микола народився 6 грудня 1892 році в с. Горинка Кременецького повіту. Приїхав до Києва на навчання у гімназії. За спогадами навчався у П'ятій київській гімназії. У 1914 р. — член таємної організації самостійників, брав участь у виданні газети «Вільна Думка». Навчався на медичному факультеті в університеті Святого Володимира. До того, як взяти участь у бою під Крутами, він прийшов до своєї двоюрідної сестри Ольги аби попрощатися. Жінка хотіла відмовити його, але він сказав: «Йдуть усі мої товариші, я не можу не піти…». Під час у бою під Крутами 30 січня 1918 р. потрапив у полон і був розстріляний більшовиками. 19 березня 1918 р. похований на Аскольдовій могилі у Києві. Згодом, у 1919 р. його друг — Валентин Отамановський присвятив Миколі свою книжку «Син України».  Детальніше: Про учасників бою         Лукасевич Левко (псевдонім – Юрій Л. Тернопільський) народився у 1902 році. Оскільки його дід Кирило Лукасевич був парохом у с. Мшанець біля Теребовлі, за версією кандидата історичних, наук, доцента Тернопільського педуніверситетету ім. В. Гнатюка Петра Гуцала, його внук Левко міг народитися на сімейному обійсті дідуся.          Як учень 6 класу української гімназії вступив у Студентський курінь і брав участь в бою під Крутами 29 січня 1918.       Здобув фах інженера у Празі, працював на виробництві. Співредактор та автор матеріалів в економічно-статистичних збірниках, що виходили до вересня 1939 у Варшаві (Польща). Брав участь у громадсько-культурному житті української громади в Чехо-Словаччині, однак політичною діяльністю не займався.     Публікував в українській пресі діаспори, в т. ч. журналі «Вісті комбатанта» (Торонто, Канада), статті про події та учасників Української національної революції 1917-1921 років. В середині 1960-х відвідав Україну, побував у Тернополі. Під час придушення «Празької весни» 1968 р. був заарештований органами безпеки комуністичної влади Чехо-Словаччини. Автор книги «Українська преса з перспективи 150-ліття: історично-статистичний нарис» (Джерзі-Ситі, 1974; під псевдонімом)і мемуарів «Роздуми на схилку життя» (Нью-Йорк, 1982). ДАТО. Ф-2, Оп-3 спр. 501  ДАТО. Ф-2, Оп-3 спр. 501, стор. 169 зв.  ДАТО. Ф-2, Оп-3 спр. 229 ДАТО. Ф-2 Оп-3  спр. 229 стор 169 зв  ДАТО. Ф-2 Оп-3  спр.229 стор 187 зв          

22 січня 1919 р. – святковий день для кожного свідомого українця, патріота своєї держави. У цей день було проголошено об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки в єдину соборну українську державу, здійснилося споконвічне прагнення українців жити у єдиній державі. У державному архіві Тернопільської області відбулось відкриття виставки: «Україна: один народ – одна держава» приуроченої 103-ій річниці проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР. У першому розділі наявні документи періоду УНР. Найцікавіші – це заява Хоменка Олександра про вступ до війська УНР у 1919 році, записна книжка козака УНР. Документи, які висвітлюють період ЗУНР представлені у другому розділі виставки. Цікавими є: списки колишніх українських офіцерів, які служили в українській армії, та учасників визвольних змагань 1918-1920 років.   У третьому розділі представлені документи і матеріали періоду Злуки українських земель та про святкування Дня Соборності в минулому і сьогоденні. Цікавими є оголошення про амністію дезертирам з нагоди Злуки українських земель, листівки ОУН, вісті Музею Визвольної боротьби України в Празі, публікації в періодичній пресі з нагоди Дня злуки, віршовані присвяти з українських журналів.         Дана виставка розкриває славну сторінку українського державотворення та має на меті висвітлити передумови проголошення Акту Злуки, історичне значення об’єднання українських земель у січні 1919 році, сприяти формуванню національної свідомості, гідності і патріотизму.    Пам’ять про День Соборності України стала рушійною силою для побудови Української держави, яку відновлено у 1991 році.

До вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні у держархіві Тернопільської області відкрито книжкову виставку 25 листопада в державному архіві Тернопільської області відбулося відкриття книжкової виставки «Допоки пам'ять в серці не згасає…». В експозиції представлені збірники документів, монографії, матеріали наукових конференцій, присвячені цій трагічній темі. Про змістовне наповнення книжкових видань виставки прокоментувала головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Оксана Сулима.        Директор держархіву області кандидат історичних наук Федір Полянський, демонструючи справи із фондів архіву, розповів представникам засобів масової інформації про комітети допомоги «Рятунок України», що були створені у всіх повітах Тернопільського воєводства та охарактеризував їхню діяльність у допомозі братам із за Збруча у час Голодомору 1932-1933 років. Книжкова виставка в державному архіві Тернопільської області експонуватиметься впродовж кількох тижнів. Довідково. Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року. Голодомор – акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

19 листопада 2021 року в державному архіві Тернопільської області відбулося відкриття виставки «Ми – нація, що пам’ятає…» до Дня Гідності та Свободи. У заході взяли участь учні 8-В класу Тернопільської спеціалізованої школи № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов, працівники Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.  Виставку відкрив директор держархіву області, кандидат історичних наук Федір Полянський, який пригадав події 2004 року, листопада 2013 – лютого 2014 років, що стали особливими в сучасній історії нашої країни. Своїми спогадами про перебування на Євромайдані поділився учасник тих подій – головний спеціаліст держархіву, військовий журналіст, розвідник, волонтер Ігор Крочак. У своєму виступі він зазначив, що за час перебування на Майдані зробив близько 16 тисяч світлин, частина з яких експонується на виставці. З документами, представленими в експозиції виставки, ознайомила присутніх головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Оксана Сулима. Основою виставки стали документи архівного фонду «Збірка документів про Героїв Небесної Сотні Революції Гідності та бійців з Тернопільщини, які загинули в зоні антитерористичної операції на сході України», фотографії головного спеціаліста держархіву, учасника Євромайдану Ігоря Крочака та видання з фондів бібліотеки. У першому розділі представлено фотографії Ігоря Крочака, які висвітлюють події тернопільського Євромайдану кінця листопада - початку грудня 2013 року. На світлинах багатотисячне народне віче «За європейську Україну!», яке відбулося 24 листопада на Театральному майдані. На ньому було прийнято Резолюцію про дії центральних органів влади щодо відмови від євроінтеграції, висунуто вимоги про відставку уряду та інші. 25 листопада понад 2000 студентів вийшли на майдан, щоб довести, що вони хочуть жити у європейській Україні. Щодня тернопільський Євромайдан збирав небайдужих людей, а після кривавих подій у Києві в ніч проти 30 листопада, місто мобілізувалось. На майдан вийшла така кількість людей, яку не бачили з часів проголошення Незалежності. За деякими оцінками, на майдан вийшло 40 тисяч людей. Таким чином Тернопільський Євромайдан став наймасштабнішим після Києва. Також експонуються малюнки зі стенду, що був встановлений на Театральному майдані. У наступному розділі представлені документи, котрі стали частиною історії тернопільського Євромайдану. Це молитовник українського революціонера, патріотичні поезії, молитви, листівки, малюнки, оголошення про потреби для Майдану в Києві. Бо ж Київ за цей час став справжнім серцем України, куди зі всіх куточків з’їжджались люди, щоб захистити своє право на свободу.